«Тато»
Вірш / Психологія і відносиниУ когось батько не вернувся,
А в когось- вже давно нема.
А мій спокійно спить у теплім домі,
Й забув,що десь росте його дитя.
Я часто бачу діток поруч з татом,
Які живуть прекрасні,світлі дні.
А мій татусь-забув про мене…
Забув,що мав колись сімʼю…
Тебе і «татом» важко називати-
Бо ти не бачив як зростали ми.
На маму все залишив без вагання,
Але колись казав їй те люблю.
Я бачу як вона втомилася,
Їй Бог цю долю нелегку приніс.
В очах її сумних,плаксивих
Я ледь помітила сльозу.
І мрія з того часу лиш одна лишилась-
Щоб знов цвіла й раділа мати.
Я все зроблю моя рідненька,
Щоб більше ти не знала слово плакать.