Ти кинув камінь навздогін мені
Вірш / Блоги
Ти кинув камінь навздогін мені,
Та на плечІ він приземлився птахом
І залишився назавжди -
Ми жили з ним під одним дахом
А за вікном твоїм - хребти -
Оголені зимою гори
Невже і їх запустиш ти
Мені у серце, згустки болю?
Той вигин гір, як лінії стегна
На м`ятім простирадлі спалень
Стоять німі через віка
О, скільки бачили прощання!
І буде ніч, ти не заснеш
Вдивлятимешся в гори
В ту мить зірвуться до небес
Вони птахами і розтануть... Знову...
Вересень 2024
