Ти кинув камінь навздогін мені

Ти кинув камінь навздогін мені,

Та на плечІ він приземлився птахом

І залишився назавжди -

Ми жили з ним під одним дахом

А за вікном твоїм - хребти -

Оголені зимою гори

Невже і їх запустиш ти

Мені у серце, згустки болю?

Той вигин гір, як лінії стегна

На м`ятім простирадлі спалень

Стоять німі через віка

О, скільки бачили прощання!

І буде ніч, ти не заснеш

Вдивлятимешся в гори

В ту мить зірвуться до небес

Вони птахами і розтануть... Знову...

Вересень 2024