Ти писала листи зашифровані

Ти писала листи зашифровані

І лишала їх в місті приховані

Ти писала віршами, дощем, сонця променем

Ти писала їх скрізь, де проходила.

Ти вела Інстаграм і там пóстила

Танцювала вночі попід мостом ти,

В світлі фар, разом з ним від опівночі.

Ви зникали в порталі довірливі

Один одному, ваша мова - це

Поцілунки, доторки, погляди

Ти не встигала питати як справи і

Він не питав, де була і з ким ти,

Ви тілами мінялись, губилися,

Спрагло линули і тулилися,

І ніщо вас не взмозі утримати

Між собою, як ці повідомлення,

Що лишала ти, містом приховані.

Лиш для нього придатні до чИтання

Від яких ви станєте ще ближчими.

Якщо вітер не звіє пісчинками

Складені в рими слова

І не викриють твої вчинки ці

Непричетні до слів і до вас

Випадкові, чужі, нерозважливі

Нечуттєві, неспраглі, не збуджені

Люди що схильні осуджувать.

Тоді я вам шепну вітром півночі -

Не вертайтейся після опівночі

Скільки стане вам сил, лиш кохайтеся.

Я зітру усі ваші послання та

Змию пам`ять про вас у свідомості.

Ви ж лишайтеся, не соромтеся

Ваших бажань, потім спогадів

І танцюйте до знепритомнення...