Токсичний «Едем» українського літпроцесу: Чому «Шоу виродків» змусило маски тріщати?

Ласкаво просимо до зали, де немає дзеркал. Але якщо ви відчули біль — вітаю, ви впізнали в експонаті себе.

На одному із літературних майданчиків мав стартувати мій авторський цикл гостросоціальних новел «Шоу виродків». І реакція «літературної спільноти» не забарилася. Замість конструктивної дискусії я отримав шквал емоційної нестабільності, який лише підтвердив: діагноз поставлено вірно.

Коли автор відмовляється від «ванільно-рожевих» шаблонів і переходить до жорсткого реалізму, він автоматично стає ворогом для тих, хто роками вибудовував свій картонний затишок на околицях Козятина.

Експонати кунсткамери: Кого ми препаруємо?

Моє «Шоу» — це не просто вигадка. Це хірургічний розтин персонажів, які занадто схожі на ваших сусідів по платформі:

• Критикеса-невдаха: Авторка з п’ятьма котами та чотирма розлученнями, яка пише про «ідеальне кохання», а у вільний час топить рейтинги молодих авторів просто тому, що їхній інтелектуальний продукт виявився якіснішим за її конвеєрну «ваніль».
• Рецензентка-маніпуляторка: «Добра душа», яка під виглядом поради «змінити фінал на позитивніший» намагається стерилізувати твори конкурентів перед конкурсами.
• Система подвійних стандартів: Модератори, які бачать «крамолу» в напівоголених плечах новачків, але стають сліпими, коли топовий автор публікує обкладинку з імітацією статевого акту.

Правовий лікнеп та «Юридична чухня»

Коли аргументи закінчуються, у хейтерів починається істерика. У коментарях під моїми дописами розгорнувся справжній фестиваль булінгу та мобінгу. Люди, які називають себе «письменниками», не гребують переходами на особистості, заявляючи, що я «як автор — ніхто, а як людина — ще гірше».

Панове, нагадаю вам про існування Конституції України.

Стаття 24 КУ чітко проголошує: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками.

Коли модератори ігнорують порушення «топів», але карають новачків — це пряма дискримінація. Коли юрба намагається цькувати автора за його професійну діяльність чи особисті погляди — це вихід за межі правового поля. Ваші намагання замилити очі емоційними криками розбиваються об холодну логіку закону.

Вердикт: Чому вам так боляче?

Мене звинувачують у «псевдогеніальності» та «обідах». Але правда значно простіша: я не несу відповідальності за ваше особисте трактування моїх текстів. Якщо художній образ «виродка» здався вам болюче знайомим у дзеркалі — це проблема вашої совісті, а не мого пера.

Сучасний читач втомився від цукрової вати. Він хоче бачити український сетинг без прикрас, де патріотизм не продається, а гниль називається гниллю.

«Шоу виродків» триває. Вмощуйтесь зручніше, панове «експонати». Я лише почав підіймати завісу.