Тюлька

Бабусі, якої давно нема

Ми сиділи на кухні,
на столі тюлька.
Це було ще до війни.
Чи було то літо,
чи весна
не знаю.
Проміння лилося звідусіль.

І ось,
сиділи на кухні
наївна я і бувала ти,
не встигала чистити рибу.
Кілько літ було, кілько минуло
не знаю.
Ми ніколи не були близькі.

...

Його непрохані руки,
біла мочалка,
я намагалася стерти
сліди.
Гаряча вода,
червона шкіра,
я досі не можу 
змити
плями.

Я згадала тебе,
жовті стіни і тюльку,
це було так давно.
Тебе вже нема,
а я — далеко.
Ми зустрінемося 
як перетинатиму
кордон.