Вигнанець
Вірш / ПриродаЙого притулок —
Серед айстрових полів,
Стогнань тополь,
М`якого шерехту полину.
Дрімає він —
І бачить всіх, кого беріг.
Тих, чию посмішку любив,
З ким свою долю безперечно розділив би.
Серед тополь тепер безмовна тиша,
Поля горіли всю минулу ніч.
Полин і пижма один одного змінили.
І хоч один близький, та ані слова не зцідить.
Відлуння крапель, ряска, квіт латаття.
Спускає ноги — поблиз камені і бруд.
Жага до глибини бринить на серці у вигнанця,
Але ж хто чує серед брижі та зелених пут?
07.07.25,
Інгулів Паливода.
