Вигнанець

Його притулок —
Серед айстрових полів, 
​Стогнань тополь, 
​М`якого шерехту полину.

Дрімає він — 
​І бачить всіх, кого беріг. 
​Тих, чию посмішку любив, 
​З ким свою долю безперечно розділив би. 

​Серед тополь тепер безмовна тиша,
​Поля горіли всю минулу ніч.
​Полин і пижма один одного змінили.
​І хоч один близький, та ані слова не зцідить. 

Відлуння крапель, ряска, квіт латаття.
​Спускає ноги — поблиз камені і бруд.
​Жага до глибини бринить на серці у вигнанця,
​Але ж хто чує серед брижі та зелених пут?
​
​07.07.25,
​Інгулів Паливода.