Втеча
Коли ми підлітки, іноді так хочеться втекти від усіх, не залишивши ані адреси, ані телефону. Та з часом усе змінюється, і дорога додому заростає густим плющем.
Мені так хочеться одному
Жити на тихім березі ріки.
Я так втомився від світу і від дому,
Де промайнули юності роки.
Туди поради батька не дійдуть,
І мамин сум, що не такий, як всі...
Мене тумани річки заберуть,
І я розтану в ранішній росі.
Він знав багато й старався донести
Ту мудрість, набрану роками,
Та я обрав свій власний шлях іти,
Який тепер засипало снігами.
А мама, знаючи, як складно там,
Куди веде моя важка дорога,
Свою любов ділила пополам
І тихо сподівалася на Бога
Любов батьків триває вічно,
Вони переживають за дітей,
Хоч я зникаю так трагічно
Чужий для світу і людей.
