Втеча

Мені так хочеться одному

Жити на тихім березі ріки.

Я так втомився від світу і від дому,

Де промайнули юності роки.

Туди поради батька не дійдуть,

І мамин сум, що не такий, як всі...

Мене тумани річки заберуть,

І я розтану в ранішній росі.

Він знав багато й старався донести

Ту мудрість, набрану роками,

Та я обрав свій власний шлях іти,

Який тепер засипало снігами. 

А мама, знаючи, як складно там,

Куди веде моя важка дорога,

Свою любов ділила пополам

І тихо сподівалася на Бога

Любов батьків триває вічно,

Вони переживають за дітей,

Хоч я зникаю так трагічно

Чужий для світу і людей.