вул. Набережна
Вірш / Розваги”Ніч покличе тебе до берегу. Як і кожного в нашому краї. У глуші, де верби ховають зорі, і заміняють те світло стрілицями; де вода хлюпоче про нічний мед і там, де хворобливо бліда примара здається тобі тендітною лілією. Навіть Богу не відомо, по кому завтра піде подзвін...“
На вулиці Набережній, у блакитну годину,
Під гнилим живоплотом, що вбачав панихиду,
Чувся сморід мертвячий попід тином із хмизу —
Здих п`яниця тамтешній, як пес розтинав ризу.
Наша вулиця Набережна, узвіз мрій і надій —
Як хазяїн, так любленець розклались в ній.
Кожен день тут мішок чортенят, як сиріт,
Без лап чи очей, їхній плач — першоцвіт.
На вулиці Набережній, за узбіччями віщими,
Купи знаків із мавками, дивами зловіщіми.
Товпи з відьмами, злиднями, лихами грішними —
З яви церкви всії демони стали ``святішими``.
Вище вулиця Набережна, лине в гору круту —
Поза хлопцем тут скочили в очерету труху.
Поки хтось виє в полі на тім берегу,
Не бентежить той лемент його ловлю нічну.
Безголосся на Набережній, немов на струну —
Брижі й хвилі складають так милу луну.
Білолиці творять з хиткого човна труну —
Чи приспав одонат стрекіт тебе, молодику?
Псалмами гула вулиця крізь траурний бардак.
На березі нишком, під вербою, юрба з молодиків, мужів й пияк.
Під плач жінок і виск собак — на лицях у мерців застигнув переляк.
Не милосерднії ті діви до звір`я, то де ж знайдеться порятунок для зівак?
То завітай же на Набережну вулицю, юначе!
Розпий вина, на полювання вируш нетерпляче!
І вийди в ніч, адже манять цвіркунів і жаб співучі трелі.
В блакиті часу, не повернешся ти з вод в собору петлі.
20.08.25,
Інгулів Паливода.