Вуличне

Урбаністичний грамофон замовк,

тендітний згин дахів укрили тіні.

Блукаю тротуарами безцільно,

підборами зішкрябуючи крок

з доріжок асфальтованих платівок.

Хрустить вініл під важкістю думок.

Чому ти не поїхала, людино?

Картковий дім розсипався і змок —

з валька пап`є-маше не зліпиш ціле.

Забитий ґрунт не стане квітником,

кісткам не прорости з людської глини.

Та ритмами з-під гуми підошов

вицокує мелодія повільна,

намотуючи шви на биті спини

безлюдних вулиць. Де би не пройшов.

І вітер дме, полегшуючи біль,

на збиті в кров, посічені коліна

своєї бешкетливої дитини.

Дорожній пил злипається бинтом.