Я - Україна

Заціпило

Україна я

Жінка, Мати, Земля…

Мови нема

Видиху, сліз: німа

Діточки мої! Пташенята! 

Вигодувала, виплекала, аби звіру у лапи віддати!?

Не знана, не кликана, не жадана

Чужорідна вібрація. Пробач кохана! 

Одне око виплакала сльозами

Одне вухо заглушила чужими гріхами

Одну руку на поталу вовкулакам віддала

Ногу відгризаю, аби лишити кайдани

Чи ж по те я квіти у коси вплітала, аби жити як вітер, блукати світами? 

Чи ж по те мені дитятко на грудях заснуло, аби матір його знищили люди?!

Ціп межи очі, будь ти не ладний 

Холодному, брутальному руйнатору Лади

Як ми з Дитятком собі раювали

Плани, мрії: словами, ділами, піснями… 

Не бачу священного змісту орошення кров’ю

Розпинати святих, беззахисних та героїв? 

Неможливо зарадити проклятим безголов‘ю

Неминуче страждання. Століття двобоїв…