я геть забула про твій день народження

я геть забула про твій день народження,
призупинила найдовшу пробіжку,
останнім хором зібралися ворони,
останнім шансом хиталися вії.

мої надії пошилися дурнями,
як всі мої помилкові афекти,
цілеспрямована, наче загублена,
я знаю все про фінальні сюжети.

таку, як я, треба просто побачити:
я розбиваюся кожен день наново,
мої фантазії — вразливе зваблення,
де мене поять мікстурами правди.

я відмовляюся в що-небудь вірити,
я не піддамся тепер лікуванню,
бо я щодня прикидалася винною,
не було дня, щоб я не шкодувала.

уся гірка, показова ненависть
була лиш спробою бути почутою,
ну ти ж це знаєш, ти знаєш, ти знаєш:
я — протилежність усім абсолютам.

наскільки ж мало була я потрібна,
коли ти знав: я геть все пробачаю?
понад усе я годжуся на вірність,
як мене можна було не жадати?

про тебе вірші писались блювотою —
моя улюблена форма селфхарму,
без мене болісно буде від спокою,
бо так, як я, вже ніхто не вітатиме. 

я геть забула про твій день народження,
і, напевно, це вийшло на краще,
з-під поховань розлітаються ворони,
я знаю: так помирають востаннє.