Я хочу жити...

Я хочу жити... Подаруй мені життя.
Лиш не вбивай, не кидай у "простори".
Кричить, благає, плаче те дитя -
Що ненароджене, та вже відчуло горе.

Я хочу жити, дай мені той шлях,
А потім відпусти у світ широкий.
І я піду по ще незвіданих краях
Щасливий, хоч і одинокий.

Я хочу жити... Мамо, не вбивай.
Прошу тебе, бо більше не попрошу.
І ллються сльози горя через край
Як жаль, що я тягар приношу.

А скільки сліз пролито кожен день
І скільки ми благань не чуєм?
Ми цілимось не в ту мішень -
Мішень, з якою ми жартуєм...

Лишень життя... та подаруй малому!
І цей дарунок лишиться в серцях
У вже народженому і уже у твому,
Бо ти дала новому світу шлях.