Я наче продав за дешево.

Ночами я все ще, мила,

Обвуглену бачу землю,

І наче душа безкрила,

В обіймах ходить зі смертю.

Я бачу згоріле дерево,

Поля, що навіки спустошені.

Я наче продав задешево,

Міста, що артою розтрощені.

Я наче продав за спокій свій,

Братів, що в посадках залишились.

Вони забувають голос мій,

І в тому, що роблять, зневірились.

Я все ще ночами з острахом,

Вслухаюся в тишу лукаву,

І гуркіт дверей —  вибухом,

І тепла кімната — зрадою.

Той мир, що в тилу, — огидою

Жахає мене спокоєм.

Щоночі ходжу сновидою,

І тих, кого втратив, пригадую.