Я сама себе визначаю

Я не зможу прикласти тебе як пластир до своїх ран,

Ти ніколи не будеш панацеєю для мого тіла.

Кожен рік прокладав із каміння мій шлях,

І тепер хочеш, аби я була ціла.

Я не тримаю поганих думок —

Вони немов для мене шкідлива звичка.

І не збираюсь кидатись у вирій знов,

Аби слова тримати в міцних, невагомих кавичках.

Я завжди пам`ятаю свої помилки,

Хоча давно мала б їх просто забути.

Промінь світла через вікно просвічує нові сторінки,

Для того, щоб ти змогла просто бути.

Я не жартую більше про біль — я його виражаю,

І не хочу більше бути поряд із ним, бо сама себе визначаю.