Я звикаю...

Я звикаю думати про тебе.

Я звикаю чути голос твій.

Я звикаю і, здається, вже не треба

Ні бажань, ні моїх диких мрій.

Я звикаю лиш тебе чекати,

Я звикаю пам`ятать тебе.

Я звикаю так тебе кохати,

Що сварю сама себе за це.

Я звикаю. І для мене це - страждання.

Я звикаю. І це мука неземна.

Я звикаю до твого незнання

Моїх думок, ніжності й тепла.

1997 р. ©Ірина Вірна

ілюстрацію згенеровано ШІ