Юля, Свєта і шампунь

Частина 2

— Свєєєєєєт! Дивись, які свічечки!

— Юль.

— Що?

— Шампунь.

— Зараз.

— А кружечки! Ну подивись, який кіт!

— Юль.

— Що?

— Шампунь.

— Та я пам’ятаю.

— Ой… Які формочки для печива! У вигляді качечок!

Свєта повільно підійшла. Подивилася на формочки. Потім на Юлю.

— Ти ж востаннє пекла…

Вона замовкла, намагаючись пригадати.

— Ніколи.

Юля ображено насупилася.

— Неправда. Я робила горішки.

— Один раз.

— Два.

— Другий був, коли ти забула додати цукор.

— То був експеримент.

Свєта мовчки поклала формочки назад на полицю.

— Ходімо за шампунем.

— Три години. Ми там ходили три години! Здалася тобі та помада «Віві». Вона взагалі не на «В» — то англійська «B».

— Ну чого ти? Ми ж знайшли її. І ти собі купила все, що хотіла. А в кафе підемо наступного разу.

Юля невинно закліпала віями.

І вони одночасно потягнули через трубочки капучино без кофеїну, без цукру, на безлактозному рослинному молоці, куплене в єдиній відчиненій кав’ярні на колесах.

Одночасно поморщилися.

— Гидота!

— Мг.

–Викинути?

–За сто двадцять гривень? Допивай.