Юля, Свєта і шампунь
Частина 2
— Свєєєєєєт! Дивись, які свічечки!
— Юль.
— Що?
— Шампунь.
— Зараз.
— А кружечки! Ну подивись, який кіт!
— Юль.
— Що?
— Шампунь.
— Та я пам’ятаю.
— Ой… Які формочки для печива! У вигляді качечок!
Свєта повільно підійшла. Подивилася на формочки. Потім на Юлю.
— Ти ж востаннє пекла…
Вона замовкла, намагаючись пригадати.
— Ніколи.
Юля ображено насупилася.
— Неправда. Я робила горішки.
— Один раз.
— Два.
— Другий був, коли ти забула додати цукор.
— То був експеримент.
Свєта мовчки поклала формочки назад на полицю.
— Ходімо за шампунем.
— Три години. Ми там ходили три години! Здалася тобі та помада «Віві». Вона взагалі не на «В» — то англійська «B».
— Ну чого ти? Ми ж знайшли її. І ти собі купила все, що хотіла. А в кафе підемо наступного разу.
Юля невинно закліпала віями.
І вони одночасно потягнули через трубочки капучино без кофеїну, без цукру, на безлактозному рослинному молоці, куплене в єдиній відчиненій кав’ярні на колесах.
Одночасно поморщилися.
— Гидота!
— Мг.
–Викинути?
–За сто двадцять гривень? Допивай.