Юля, Свєта і трохи магії
Частина 2
— Юля, дивись! Я давно її шукала.
Свєта підняла книжку.
— І обкладинка така моторошна. Люблю вбивства.
Вона повернулася, щоб показати книжку подрузі, але позаду стояв дідусь. І, здається, трохи наляканий.
— Вибачте. Я не те мала на увазі.
Максимально щиро посміхнувшись, Свєта швидко пішла шукати Юлю.
— Юля, це жах. Я щойно налякала дідуся…
Вона застигла перед щасливою подругою й зрозуміла, що найстрашніше не минуло.
Воно тільки починалося.
— Я знайшла!
Радісна й дещо святкова, Юля тримала в руках те саме рішення всіх своїх проблем в особистому житті.
— Свєта, ми точно зрозуміємо, чого він такий нерішучий.
— Ти впевнена? Це вже якось дивно.
— Ну звичайно, впевнена! Це тобі не якісь там картинки.
Юля переможно підняла книжку.
— А таро.