Юля, Свєта і трохи магії

   Частина 2

— Юля, дивись! Я давно її шукала.

Свєта підняла книжку.

— І обкладинка така моторошна. Люблю вбивства.

Вона повернулася, щоб показати книжку подрузі, але позаду стояв дідусь. І, здається, трохи наляканий.

— Вибачте. Я не те мала на увазі.

Максимально щиро посміхнувшись, Свєта швидко пішла шукати Юлю.

— Юля, це жах. Я щойно налякала дідуся…

Вона застигла перед щасливою подругою й зрозуміла, що найстрашніше не минуло.

Воно тільки починалося.

— Я знайшла!

Радісна й дещо святкова, Юля тримала в руках те саме рішення всіх своїх проблем в особистому житті.

— Свєта, ми точно зрозуміємо, чого він такий нерішучий.

— Ти впевнена? Це вже якось дивно.

— Ну звичайно, впевнена! Це тобі не якісь там картинки.

Юля переможно підняла книжку.

— А таро.