Ем Скитаній 10 Жовтень / Оновлено

з настрою (осіннє...)

Вірш / Природа

осінь...жовтень...сльота...прохолодний, сирий, нікудишній день...стою біля вікна, курю...тютюновий дим видихую у привідчинену кватирку...і - раптом - крізь скло на підвіконні побачив білого метелика...<<...о цій порі?...в таку негоду?!...звідки?...>> - здивування моє зникло, коли зрозумів, що метелик був неживий - його звіяв з підвіконня легкий осінній холодний вітер...і на душі від того стало так чомусь жалісно та сумно...

***********

білі метелики -

літа відлуння,

пурхання в осені

крилами білими;

слово,

розмова кохання і мрії,

відчай, тривога

та безнадія...

метелики світлі -

дія остання

п`єси від літа.

пізні метелики

малісні хмарами -

в обрій серпанковий

таненням білим.

в далі оманні

плавним злітанням

метелики мерзлі,

метелики білі...

сцена осіння

в суціль у захмаренні!

дія завершена,

дія остання.

в погляді осені

тиха зажуреність

та співчуття,

та безсилля,

розгубленість

від візуального

болю на згубленість...

...ах! перепрошую,

прошу, панове -

скорше завіси!...

завіси

між бутафорій

та холодом дійсним...

дія завершена,

дія фатальна.

...білі метелики,

спогади, марення...

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A