Зажди.

Вірш / Культура

Зіркою в небі живеш,

Тебе на землі не буває,

І тихо пісню співає

Струмок за моїм вікном.

Щоночі дерева шепочуть,

Сказати щось, знаю, хочуть,

Про те, що забули ми —

Діти страшної війни.

На правому боці — життя,

На лівому — тільки смерть,

І віри лишилось на чверть,

І все наче шкереберть…

А може, все буде добре?

Весна ж за зимою завжди,

І більше не буде біди,

Все буде — лиш трохи зажди.

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A