ЗИМОВА НАПРУГА
Вірш / СуспільствоЗИМОВА НАПРУГА
Зима влетіла в дійсність як комета,
Насипав день білизни по коліна.
Дороги зникли, у снігах долина
І час застиг в морозі та в заметах.
Крізь вікна лине світло на предмети,
А день скрипить морозом по стежині.
Сніги ростуть, як цінники в вітринах
І вітер тисне правду по сюжету.
Та в серці дзенькне теплий дріт надії,
Крізь бурю зимну вистоїть будівля,
Життя і не такі льоди ламає.
Мине цей шквал, розкриється свідомість,
І стане ясно: ще тепло є вдома.
Усе проходить і зима минає...
Мирослав Манюк
17.01.2026
#сонет
