ЗИМОВА НАПРУГА

Вірш / Суспільство

ЗИМОВА НАПРУГА

Зима влетіла в дійсність як комета,

Насипав день білизни по коліна.

Дороги зникли, у снігах долина

І час застиг в морозі та в заметах.

Крізь вікна лине світло на предмети,

А день скрипить морозом по стежині.

Сніги ростуть, як цінники в вітринах

І вітер тисне правду по сюжету.

Та в серці дзенькне теплий дріт надії,

Крізь бурю зимну вистоїть будівля,

Життя і не такі льоди ламає.

Мине цей шквал, розкриється свідомість,

І стане ясно: ще тепло є вдома.

Усе проходить і зима минає...

Мирослав Манюк

17.01.2026

#сонет

Дата написання : 17 Січень 2026

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A