Злива

Ти ще не знаєш,
а я кажу: скоро злива…
Бо дощ завжди починається з мого серця,
і чим він сильніший,
тим більша ймовірність,
що крапля впаде на долоню.
Дужчає, чуєш? А ось – і з неба.

А далі – треба міцно мовчати,
бо ж, знаєш,
грім зривається з кінчика язика
у передмить народження слова.

Ти не бачиш? Ти вкрай необачний….
Кидаєш недбале «гроза»…