Ті, хто збирають зорі
Двоє людей створюють власний всесвіт серед уламків байдужого світу, де серце живе лише ритмом кохання.
Гірка, як п`яне вино
Це любов, що не лікує, а п’янить. Вона не дає спокою — тільки спрагу відчуттів, які неможливо зупинити.
Свобода, якої я не можу торкнутись
Це голос, що розчиняється між зламаними крилами й дощем, де ім’я стирається, а замість нього лишається прагнення стати вільним подихом серед чужого світу.
