ангел смутку
Хлопчина,що в смутку на хмарах сидить.
Рахує секунди,хвилини й щомить.
Згадує день,що забуть він не в силах,
хоч крик у душі розгортає вітрила.
Розривається серце від гострого болю,
як вогонь,що спалює трави по полю.
Та попіл осяде — і в місці пустому.
Виросте поле зеленеє знову.
Зацвітуть там квіти,запахне красою,
вмиється серце живою росою.
І буде воно в тій красі процвітати.
Поки ангел не зійде його привітати.