Думки про Анемони

Шлях пройшовши надто довгий,
Я зустрів тебе раптово.
Кольором своїм, мене ти захопила
У полон думок та відчуттів.

Три кольору твоїх – примарні,
Але душу зігрівають міцно.
Бо серед вбрання твого,
Золотом там мерехтять вогні.

Кожен штрих, що відображений
На полотні, як мариво,
Занурюють мене у хвилі,
Тихих вод із компліментів.

Небесні кольори, що як вуаль,
У квітів Анемон на полотні,
Тиху усмішку у мене викликають,
Адже в них я бачу спокій та гармонію буття.