ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФАСАД НА КРОВІ: Як державні банки України покривають піратство, поки на фронті гинуть за цінності

Ми щодня чуємо з трибун про «європейський вибір», «наближення до стандартів ЄС» та «безкомпромісний захист прав людини». Це гарна, глянцева обгортка, яку влада продає міжнародним партнерам та власному суспільству. Але варто звичайному громадянину, ба більше — професійному юристу та автору, зіткнутися з реальною державною машиною всередині країни, як цей європейський лак злітає, оголюючи цинічне, совкове нутро.

Поки на фронті наші воїни проливають кров за право України бути частиною цивілізованого західного світу, всередині країни тилові чиновники та топ-менеджери державних банків роблять усе, щоб нас туди ніколи не взяли. Бо в Європу не беруть із мисленням рейдерів та фінансових мародерів.

Суть схеми: Коли державний банк стає партнером піратів 

Уявіть ситуацію: відома платформа інтернет-самвидаву («Букнет») блокує акаунт українського автора за відмову міняти фінал твору під тиском модераторів. Але на цьому історія не закінчується. Платформа викрадає контент і починає його незаконно монетизувати. Кожна транзакція — 69 гривень. Гроші йдуть у кишеню ділкам, автор не отримує ні копійки.  

Це чисте, дистильоване цифрове піратство та крадіжка інтелектуальної власності. На Заході за таке платформа отримала б мільйонні позови та миттєве блокування рахунків. Що відбувається в Україні, яка «йде до ЄС»? 

Технічну обробку цих крадених грошей (еквайринг) забезпечує не якась підпільна контора, а державний АТ КБ «ПриватБанк» через міжнародну мережу Mastercard. Коли автор — професійний юрист — збирає докази і звертається до фінансового регулятора, Національний банк України надсилає офіційну відповідь. Позиція державного «ПриватБанку» в ній вражає своїм цинізмом: «Банк не є арбітром у спорах третіх осіб».  

Перекладаю з чиновницької на людську: державний банк знає, що через його шлюзи крутяться брудні гроші від продажу контрафакту, знає про наявність жорсткого конфлікту, але відмовляється зупиняти обслуговування піратів, бо отримує свій відсоток з кожної транзакції. Держава в особі банку буквально заробляє на обкраданні власних митців.

Залізобетонні докази проти глухої стіни 

Найстрашніше для цієї системи те, що всі слова автора підкріплені неспростовними доказами. Це не просто емоції в соцмережах. На Google Дисці викладено повний пакет документів:  

- Офіційні відповіді НБУ, де зафіксовано відмову «ПриватБанку» діяти за правилами комплаєнсу.

- Відеофіксація технічних махінацій платформи та скріншоти бот-мереж, які штучно крутили рейтинги.

- І головне: офіційне визнання авторства та факту порушення прав на найвищому державному рівні — Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини (Омбудсменом).

Державний орган в особі Омбудсмена сказав: «Права автора порушено!». А державний банк та НБУ кажуть: «А нам байдуже, ми крутимо шлюз далі, чекайте років п`ять на рішення судів».

Ба більше, коли ти намагаєшся достукатися до міжнародної системи Mastercard, виявляється, що корпорація повністю забаррикадувала свої емейли від звернень громадян. А щоб подати скаргу через державні цифрові портали, система «Привату» раптом блокує твій фінансовий номер і вимагає йти шукати банкомат. Це не цифровізація. Це цифрова резервація для знищення нервів активних громадян. 

Американський хостинг-провайдер GoDaddy за першою ж DMCA-скаргою автора зніс нелегальний доступ до книг, виконавши міжнародне право за лічені дні. А рідна українська державна система продовжує покривати порушників.  

Скільки ще воїнів має лягти, щоб система схаменулася? 

Це питання, від якого стиснеться серце в кожного, хто зараз наближає перемогу в окопах. Скільки ще найкращих синів і доньок України мають покласти свої життя на фронті, щоб тилові суки в кабінетах НБУ та «ПриватБанку» зрозуміли: Європа — це не про прапор ЄС на будівлі, це про повагу до громадянина та його праці!

Ми воюємо за те, щоб відірватися від російського беззаконня, де право сили вище за право закону. Але коли державна фінансова установа діє як бандит із дев`яностих, ігноруючи рішення Омбудсмена, ми будуємо всередині країни той самий «рускій мір», тільки з українськими прапорами.

З таким ставленням до інтелектуальної власності, з таким ставленням до закону, з такою тотальною глухотою до власних людей — нас ніхто і ніколи не візьме до Європейського Союзу. Європейські інституції просто згорнуть усі програми інтеграції, коли побачать, що український автор з офіційним рішенням Омбудсмена на руках змушений оббивати пороги закритих банківських емейлів.

Система розраховує, що у нас закінчаться сили. Що автор втомиться, плюне і закриє справу. Але розголос — це те, чого вони бояться найбільше. Кожен документ, кожен скріншот і кожна відповідь НБУ вже зафіксовані в цифровій історії. І цей діагноз державній системі не змити жодними патріотичними гаслами.

Країна, яка хоче в Європу, має навчитися поважати свого громадянина. Інакше ціна, яку ми платимо на фронті, стане ціною за фальшивку.

Владислав Гришкевич (G_Raw_Truth), письменник, юристМатеріали справи та докази бездіяльності НБУ і ПриватБанку відкриті для медіа: