Холодна ніч. Холодні плачуть зорі

Холодна ніч. Холодні плачуть зорі
А місяць заховався поміж хмар…
У лісі десь блукають душі хворі,
В серцях яких іще «палає жар».

А між дерев не чути танцю вітру,
Лиш чути тихий материнський плач –
Хтось кулею розбив життя палітру,
Проливши кров і мовивши пробач.

Як важко… в небі плачуть зорі,
А я сиджу один біля вогню
І чую як ридають душі хворі
Всіх тих, що згинули, тримаючи борню.

І лиш тоді, як догорить багаття,
І ранок розпочне туманом день.
Я не почую вже як плачуть душі-браття,
Як плаче матінка, співаючи пісень
Про те, як важко на тім світі
Залишившись одній мов сироті,
Утративши ту квіточку, що в цвіті
Палала… Згасла… В цім житті
Не буде добре – лиш війна повсюди.
Хтось творить мир, а хтось руйнує все.
І плачуть зорі… плачуть, чому ж люди
В серцях тримають зло, що нам несе
Ту ненависть до ближнього, до брата?
Минув ж той час, погасли ці вогні,
Коли за все своє була своя розплата,
І стали ми собою на війні.

Нехай з цим ранком розійдуться чари,
Які покрили цей жорстокий світ.
У тім тумані ми немов примари,
В серцях яких лиш залишився лід.

Нехай ця ніч все забере з собою,
А місяць знову вийде із-за хмар.
Щоб зникло все, що йшло із боротьбою,
Й зраділи душі, в яких «палає жар»


???? ????????? ??????: 16 2012