і нахера я ж взявся за ту скумбрію?

Вірш / Любов

говорив тобі, що рибку не люблю.

навіщо ти мені підкинув снасті?

як ж знав, що рибка не вставку?

чорт забирай, гаразд, хай буде, я вдам, що ловлю тут злегка.

підкормлю, забуду й піду там розігрую болоньєз.

бля, вроді ще не бідую, але голодним є я тут.

піду й вриблюю, на виний хлібчик потяну.

піджару, тобто приготую, ага, хер срав із девятого стільця,

пришлось дістати зо три десятки кальцієго гівна,

тож забуду, і тії стнасті, і ставки.

й буду жити, як завжди.

відкрию старії запаси,

потягну кілька грам біля щоки

і знов забуду, потягну руку до рибки

й відчую, що кальцію залишилося ще дрібки.

скричу, згадаю всі прикметники,

змалюю, принесу кальцій до води.

(то фільтр, тому не думайте, що в мене є гроші на кодак аерохром)