Коли тебе немає поряд
Проза / ЛюбовУ день коли світи зійшлися наші,
Я пам’ятаю, як ти дивилася на мене.
В твоїх очах я бачив ту тебе,
Хто по житті пройшов чималий шлях,
І бачив, як палали королівства
Та змінювались покоління імператорів людських…
Уперше ми побилися у вечір зустрічі тієї.
Я досі пам’ятаю, як лицар той до тебе загравав.
Котрому, наший приятель дворфійський,
Полишив пару подарунків – пристрасних укусів.
І як сміялись ми тоді, в моменті, що аж забули,
Навіщо ми тоді зібралися, й яке завдання мали?
Я досі пам’ятаю посмішку твою в той день.
Сміялась щиро ти тоді, і після,
Як разом жити почали.
Твоє бліде обличчя, та погляд, повний розуміння,
Вабили мене ельфійською красою, котру мала ти.
І в моментах, коли соромно було тобі,
Лиш вуха твої гострі червоніли.
Через що, ти злилася на мене, а я тримав тебе в обіймах.
А притискав до себе, ти тихо слухала биття
Серця, котре і досі має відчуття любові.
І ось, коли сиджу я тут перед тобою,
Рахую я роки, коли в останнє бачилися ми.
А в голові: а чи людина дійсно я?