осінь

Знов небеса червоні
і сонце йде десь в далечінь
та листя опускається
поволі
це незабути
сміх дитячий мій
покрилось
золотом усе навколо мене
і прохолодний дощ збиває мене з ніг
там вітер жене хмари десь далеко
так тихо серце плаче й спокій у душі
від радості а не від горя
така ця осінь неприступна річ
проходить швидко й мимоволі
як погляд дівчини
коханих віч