П`єса

Пʼєса, недописана вчора

Так й лишиться самотньо лежати

Не побачивши руку майстра

Не пізнавши чорнильне перо

Лише плями від крові яскраві

Ніби свіжі, мов море шумне

Ринуть вмити сторінки сльозами

Замалюють все поле пусте

І в сюжеті просліжую плями

Та чи пусто там, а чи там кров?

Чи сидів він самотньо ночами?

Чи твій образ змальовував знов…

Чи твій образ під місячним сяйвом

Ледь помітниий у темноті

З щиро ніжним волоссям русявим

І обличчям, пливе що в імлі

Чи самотньо він бачився з горем?

Писав вірші йому, чи пісні

Так хотів дописати, нещасний

Пʼєсу про ту, що приходить у сні