Поговоримо про роман Темна квітка

Доброго часу, мої любі. Не так давно до моїх рук потрапила невелика за обсягом та розміром книга, на світлій обкладинці якої розкинулась дещо ефемерна червона гвоздика. Це було видання роману Джона Голвіса ``Темна квітка``, про яке сьогодні і піде мова.

Першим, що мене зацікавило було три частини твору, які найменувались порами року - весна, літо і осінь, відповідно. Та не обманюйтесь, як це зробила я, ці розділи хоч і послідовні та все ж проносять у три різні вікові етапи життя головного героя.

Отож, не буду затягувати з моїм варіантом анотації цієї історії.

Марк Леннан - симпатичний та скромний молодий, на наш вік повнолітній, юнак, студент Оксфорду, чия душа тяготіла до мистецтва всупереч нерозумінню інших. Він чекав свого повноліття, аби почати писати свою історію за власними мотивами. В університеті хлопець знайшов спільну мову та став улюбленцем викладача, містера Стормера, ще не розуміючи, що його першим коханням стане, молодша за чоловіка, дружина професора.

Місіс Стормер майже одразу зрозуміла свої почуття до юного і милого студента. Її чоловік був скупим на емоції і вона частенько задумувалась, чому він на ній одружився. На початку різниця у дванадцять років не була занадто помітною, а от холодне ставлення чоловіка давило на серце, до поки вона не відчула тягу до іншого - молодого, харазматично та дещо сором`язливого юнака. Ці почуття першим часом виправдовувались материнською увагою до хлопчика, якого виростив підстаркуватий опікун, та потім розуміння наздогнало її разом з бажання дистанції і неприйняттям власного потягу.

Містера Стормера аж ніяк не можна було назвати сліпим до чужих почутті, скоріше він був віддалений від них, отож без зайвих роздумів запропонував Леннану поїхати разом з їхнім подружжям у відпустку в гори, де розгортатиметься значна доля подій першої частини. 

Під кінець розділу кожним з коханців будуть зроблені власні висовки і дії, що через певний проміжок часу приведуть нас до початку наступного. Марку вже близько 26, він скульпотор і повернувся до Лондона після багатьох років прожитих закордоном в творчих пошуках. Життя знову звело його з одруженою жінкою, її звали Олів Крам`є.

Так-так, на цьому моменті навіть я подумала, що діло пахне керасіном і у хлопця це вже фетіш. Але автор показує, що у Леннана і на це є відмовка: цебто якщо жінка у шлюбі не щаслива, то нічого, окрім її чолоівка, не забороняє їхньому коханню, яке на хвилиночку було взаємним, чого не схвалював сам містер Крам`є, який попри знову ж таки різницю у віці, свою жінку кохав, а от він для неї після зустрічі з ніжним та романтичним скульптором став ну геть вже нестерпим. В цьому розділи ви можете спостерігати справжню Санта-Барбару, що спричинить неабиякі втрати та жаль для усіх героїв цього трикутника.

Осінь відносить нас у весну. На мою думку сюди неабияк пасує цитата з одного інтерв`ю на радіо:

``Мене стільки раз підколювали, що я зациклений на весні і пишу про весну, що я спеціально для них написав пісню ``Осінь``. В якій в першій строчці приспіву є фраза: ``Осінь тепла, як весна``. (дослівно)

Отож, в життя нашого сорка шестирічного митця у третьому розділі попри осінь знову приходить весна. Він одружився та тепер з віком, після двадцяти років щасливого шлюбу, його серце тяготять почуття до молодої красуні, яка по ходу всього їхнього спілкування не може зрозуміти навіть хід думок чоловіка. Автор зсилається на різниці у віці, а я на егоїзм. Молодість не робить нас дурними - вона робить нас сміливішими, отже, те, якою занадто наївною і нерозуміючою, змалювали цю дівчину - мене вбивало. Можливо я занадто упереджена, але змальовування подімної персонажки мене дещо неприємно здивувало, занадто вже схоже це певною мірою на Лоліту. Я була задоволена кінцевим рішенням Ленанна, але все ж кінцівка могла бути дещо кращою, на мій погляд.

Ця книга підіймає питання молодості, тяги до юності, сприйняття старіння, неспинного плину часу та соціальних норм. Вона цікава, хоч я й не фанат подібних любовних ліній. Після прочитання є  над чим подумати, а символ червоної гвоздики - улюбленої квітки Марка, протягом усього життя, як символ кохання проноситься кожною сторінкою роману і поєднує між собою трьох зовсім різних жінок і три різні сезони, що так чи інакше сформували долю, погляди і, в цілому, історію цього чоловіка. Його є за що засудити, але є за що похвалити.

Люблю класику, вона не містить зайвого еротизму, отож і почуття тут ніжні та глибокі: від перших невмілих ковтків кохання до спокус, пристрастей і розуміння цінності інших та самого себе.

Не знаю, чи можу рекомендувати вам цей роман, але розповідь вийшла цікава, отож і вирішувати вам. Гарної вам ночі, ранку, дні та вечора, мої любі, та до зустрічі на сторінках наступної книги.