Посмішка (акровірш)

Параболічно рухаючись то вверх, то вниз,
Округло пишучи свої прощання,
Сам я до цього звикнути іще не встиг,
Малюючи красиві обіцяння.
І линучи до тебе знову й знов,
Шукаючи глибини незбагненні,
Кружляю в вихорі, смиряю свою кров,
А ти для мене світиш, наче сонце в небі.