Роздуми

Ось і пройшов ще один день з нашого життя. Здавалось би лишень один день, але скільки всього залишилось у нашій пам*яті. Життя в інституті, прогулянки містом, гаряча кава у чудовій кав*ярні - що може бути краще для звичайної молодої особи? Мабуть нічого, оскільки це і є те життя, що наповнює нашу душу приємною гармонією усього оточуючого. І попри те, що на вулиці негода, падає дощ і гуляє холодний вітер, ми все ж зустрічаємо усміхнені обличчя, які не дають нам поринути у сірий настрій осені.
Хтось з Великих сказав, що ми усі немов художники, які кожен день малюють свою картину - незвичайну і водночас цікаву. Якщо б ми змогли помістити усі ці картини в одній галереї, то побачили б життя власними очима.
Із кожним моментом я хочу побачити життя, відчути те, що відчуває інший, подумати так, як думають інші. Здавалось би дрібниці, але світ зі сторони іншого не менш цікавий, ніж бачимо його ми.
Два роки тому мені випала нагода прийняти участь у Арт терапії, що проходила у бібліотеці ім.О.Ольжича у м.Львів. Я бачив думки інших, відчув частково те, що відчував кожен учасник під час цієї терапії. Все це було викладено на папері юнаками і дівчатами, і це було неймовірно. Зала була заповнена маленькими малюнками, намальованими всього за кілька хвилин, але у кожен з них можна було дивитись дуже довго.
За маленьким горнятком чаю кожен мав можливість розповісти про те, що відчував при створенні свого малюнка і що хотів ним донести до нас.
Одна мить, один погляд, один жест - це наша картина. Я впевнений в тім, що за кілька років кожен з нас відтворить у собі цю картину і згадає кожен день і кожну мить, яка відзначилась у нашій пам*яті. І з кожним днем ця ж картина набуватиме нового і нового характеру, на яку можна буде дивитись вічність.