Шоу виродків закривається: як Нью-Йорк навчить українських банкірів поважати чуже авторське право

Деякі системи настільки довго й безкарно варяться у власному тепличному всесвіті, що щиро починають вірити у свою недоторканність. Вони думають, що якщо на локальному рівні все схоплено, «лавочка» працюватиме вічно. Але забудьте про прелюдії. Офіційно заявляю: шоу виродків закінчено, світло в залі згасло, а клоунам час змивати грим. Настав час великого юридичного та саркастичного аудиту.

Акт І: Дякую за обмежену дієздатність та ідеальний трек-рекорд

Почати свій парад подяк я хочу з головних винуватців цього свята — платформи «Букнет». Панове пірати, моє вам щире, глибоке письменницьке та юридичне дякую! Ви виявилися настільки феєрично й обмежено дієздатними, що власноруч, із грацією самогубців, надали мені всі неспростовні докази своїх правопорушень. Ваша впевненість у тому, що цифрова крадіжка чужих текстів зійде вам із рук, зіграла з вами в злий жарт. Ви задокументували власні порушення краще, ніж це зробило б будь-яке слідство. 

Але цей шедевр не був би повним без моїх улюблених національних бюрократів — Національного банку України та АТ КБ «ПриватБанк». О, цей дует гідний окремих овацій! Дякую вам, шановні регулятори та фінансисти, за ваші залізобетонні, просякнуті лінощами відписки в стилі «ми безсилі, ми не арбітри, йдіть до суду».   

Ваша відверта бездіяльність та інституційне дезертирство створили для мене просто еталонний, кришталево чистий юридичний трек-рекорд (Paper Trail). Ви думали, що ваші відписки — це щит, яким ви відмахнулися від настирливого автора? Ні. Ваші листи стали головним і найпереконливішим доказом вашого ж потакання фінансовому фроду. Я з величезним професійним задоволенням акуратно запакував усі ваші «безсилі» папірці, додав туди рішення державного Омбудсмена, переклав англійською і відправив прямим рейсом у Нью-Йорк — на стіл Департаменту глобального комплаєнсу Mastercard. Без вашого фірмового бюрократичного «футболу» мій кейс для міжнародних аудиторів не виглядав би настільки кричущим і переконливим.  

Акт ІІ: Прірва в підходах, або Ляпас вітчизняному «професіоналізму»

Тут відкривається дивовижна, просто ментальна прірва в підходах до роботи. З одного боку ми маємо український державний банк та регулятор, які за першої ж юридичної складності просто вмивають руки перед очевидним цифровим піратством. Ну а що, транзакції йдуть, відсотки капають, кишені набиваються — навіщо руйнувати таку зручну схему? 

І з іншого боку — американський офіс Mastercard. Там люди не грають у «кумівство» та «родинні відносини» з піратськими конторами. Вони побачили задокументований факт того, що через їхню мережу крутяться гроші, зароблені на крадіжці інтелектуальної власності, яку покриває банк-еквайєр. Реагують вони миттєво. Реєструється міжнародна скарга, кейсу присвоюється офіційний номер і запускається глобальне розслідування комплаєнсу за програмами BRAM/GRIP.

Це не просто процедура — це нищівний, дзвінкий ляпас усьому «професіоналізму» ПриватБанку та НБУ. Поки локальні клерки грали в хованки, великий брат із США прийшов проводити ревізію.

Акт ІІІ: Хто тут господар ситуації?

А тепер перейдемо до кумедної частини — до спроб ПриватБанку зберегти хорошу міну при поганій грі. Банк почав судорожно погрожувати мені закриттям рахунку до 17 червня під приводом «неможливості оновити дані». Який дешевий і передбачуваний хід! Вони думають, що випередять події й нібито покарають незручного клієнта. 

Шановні, давайте розставимо крапки над «і»: це не ви закриваєте мій рахунок, це я особисто розриваю з вами будь-які відносини. Я — господар цієї ситуації. Це моє добровільне й виважене рішення — забрати свої активи і піти з банку, який абсолютно не поважає законних клієнтів, демонстративно плює на вимоги міжнародних партнерів і регулятора про боротьбу з незаконними транзакціями, та має надто тісні, майже інтимні зв’язки з сумнівними інтернет-платформами. Мені з банком такого «рівня» та репутації більше не по дорозі. Користуйтеся своїм сервісом самі.  

Поки ви будете судорожно вигадувати «правдоподібні» відмазки перед аудиторами з Нью-Йорка, намагаючись пояснити, чому ви ігнорували міжнародні правила моніторингу мерчантів, я буду спостерігати за цим процесом зі сторони, вже не будучи вашим клієнтом. Моя присутність там більше не потрібна — американські жорна комплаєнсу вже крутяться самі.

Філософський епілог: Чим платити за «шмарклі»?

Наостанок пропоную трохи поміркувати про високе й духовне. Оскільки Mastercard офіційно взявся за вивчення піратського шлюзу, існує дуже велика, майже стовідсоткова ймовірність, що цей шлюз для платформи «Букнет» просто перекриють.

І от тут у мене виникає суто філософське, метафізичне питання: а чим тоді автори та читачі цього чудового майданчика будуть розраховуватися за свої рожеві шмарклі, які вони там так гордо називають «літературою»?

Коли міжнародна платіжна система відімкне їх від цивілізації, доведеться повертатися до витоків. Пропоную наступні варіанти валюти для купівлі чергового «шедевра» про непотрібних дружин:

- Гладкі річкові камінці;

- Перламутрові ракушки (класика для дикунів);

- Ну або розраховуватися безпосередньо тими самими рожевими шмарклями, з яких ці тексти й зліплені. Натуральний обмін, так би мовити.

Фінал 

Головний урок цієї історії дуже простий. Систему, яка за десятиліття повного свавілля щиро увірувала у власну абсолютну безкарність, можна і потрібно жорстко ставити на місце. І для цього не потрібна армія — це може зробити навіть одна людина, якщо вона має мізки, знає закон і вміє правильно користуватися міжнародними юридичними інструментами під маркуванням G_Raw_Truth.  

Докази на руках, процес у Нью-Йорку запущено, ПриватБанк приготувався виправдовуватися.

Шоу виродків офіційно закрите. Дякую всім за увагу, вистава закінчена! ⚖️