Вибір
Проза / Інше
``Пів року, якщо пощастить``, — вирок зринув у спогадах, прогулявся думками, та змішався з туманом над карпатським лісом.
Катря звикла мчати на ультрашвидкості: золота медаль в школі, лише відмінні бали в університеті, в студентські роки підробіток, а далі повноцінна робота з восьмої до двадцятої, без відпусток, а іноді навіть без вихідних. Часу на відпочинок та особисте не лишалося, спершу треба досягнути... чогось, але жоден східець не здавався достатньо високим. Кожна спроба перевести подих пробуджувала монстра, що шкрібся своїми гострими пазурами та нагадував про злиденне дитинство, коли навіть гидкий чай був майже прозорим, бо дешеві пакетики заварювала по кілька разів.
І Катря бігла далі, аж поки не спіткнулася об хворобу і раптом вперше за багато років відчула шалене бажання жити: поїхати в подорож, покохати, навчитися плавати й в`язати светрики, витратити цілий тиждень на перегляд серіалу зрештою — в неї був такий довжелезний список для міфічного ``колись``!
Постав вибір між смертю та тяжким лікуванням без жодних гарантій, і вона обрала... жити, хай навіть всього кілька місяців: зібрала речі та помчала в гори — мрію маленької себе.
— Мамо, тебе тато кличе, — донечка вирвала зі світу спогадів.
Катря кинула останній погляд на карпатський краєвид, символ її найправильнішого вибору, подумки ще раз подякувала за шанс, підхопила дівчинку на руки й пішла до простенької, але затишної й просоченої щастям хатинки, в якій жила вже дев`ять років.
Всі дороги пролягають через метро
Мініатюра з марафону незалежності від VivArt.День 2, ``Київський``
