Війна

Зійшлися хмари над синіми полями,
І чорний крук, мов підла смерть літа.
Сиджу один, немов без батька й мами
І бачу як війна мене віта.

Чи згину від ворожої я кулі?
Чи дійду до "Великого кінця"?
Щасливі дні для мене вже минули,
Бо завтра йду зі смертю до вінця.

А мачуха Війна усе сміється
І з гордістю бере бійців життя.
Вона ніколи крові н нап*ється -
Для неї кров - квиток у майбуття.

Із кожним днем десятки полягають,
Могили, мов гриби, в гаю ростуть.
Героїв, як собак брудних, ховають
І більш ніколи вже не пом*януть.