Світланка Минченко 7 міс / Оновлено

•Вподобайка•

Вірш / Культура

Хоч став під твоїм фото море лайків,

Хоч видивляйся зорі просто неба.

Життя з тобою - то суцільна байка!

Я розповім, як треба і не треба.

Хоч борщ подай у ліжко замість кави,

Хоч викарбуй твої ініціали..

Хоч крила домалюй позаду ави,

Тобі завжди і всього буде мало.

На вигляд трохи красивіш за мавпу,

Так, гори м’язів, - то звичайно круто.

Тату майстерні, величезні лапи.

Царська хода, ведеш себе розкуто.

Є під капотом до півсотні «але»,

Цікавлюсь навзаєм, - моя умова.

Ще обстікатись мні не вистачало.

Поржемо разом, ну от чесне слово !)

Ти неформат і нестандарт, “respecto”.

Якщо знайду у натовпі - впізнаю.

Проте пройду повз тебе так ефектно..

Шо ще й і озернешься, - намір маю.

А ти ліпи крутий на сторіс репчик,

Бабів зади, - мені то по-приколу.

Ти «жарко жарко»/«вогник вогник», перчик!

Я кину «mentos» в твою «соca-col’у»

Що хоч роби, то вже твої загони.

Дзеркальна завжди з тим, кому байдуже!

І я закину у кров інтерферони,

Проти таких як ти, бо «нафіК нужНо».

Ані коментів більше, ані лайків!

Від «саме мене» - мінус дифірамби.

Ти сам як величезна вподобайка.

В об’їзд тебе я, по окремій рампі.

Рампа* - дорога.


8.04.2024.

A