Я не пишу..

Я не пишу вже сповнені коханням

Чи іншою якоюсь маячнею

Пусті рядки, заляпані що кров’ю

Та сповнені лиш сумом та брехнею

Надією на вранішні світанки

У їхню чудодійну, чисту силу

Описуючи роси, ніби сльози

Що трепетно спустились по промінню

На кошені, ще не засохші трави

Що пахнуть зеленню, весняними думками

Які лишають слід на серці непомітний

Що змінює мене усе ж назавжди

Я не пишу, лиш тихо проживаю

Без стонів, скреготів чи зламаного нігтя

Без виразу обличча, що говорить

За мене, почуттями, емоційно

Я не пишу про смерть уже нівроку

Я це прийняв, як нездійсненну мрію

Як дійсність, факт, мотив своєї пісні

Яку наспівую як тільки стає кепсько 

Я не описую вже в біса перемоги

Не веселить диявол, його роги

Не майорить вже переможне знамя 

І сумніваюсь що прокинусь завтра...