Троянди
Це мій перший вірш, написаний 7-8 років тому, точно не пам`ятаю
Красиве сонце... пелюстки троянди
Прям на асфальті, Квіти навсібіч
Це краще ніж твоє обличчя в місячному сяйві
Мені здається... тиха зимня ніч...
Чужі обличчя бродять по узбіччу
Я сам іду, кругом сніги-сніги
Й ні на хвилину в мене не виходить
Прибрати образ твій з моєї голови.
Ти—та лілея, що в парку, у рясці
Посеред світу темного—краса
Ота краса, що мов у давній казці
Посеред світу темного зросла
І тут нема причини думати, гадати,
Чому розбитий я, чому усе болить,
Бо як боротись, душу віддавати,
То складно і себе не загубить.
