публікацій
Найстрашніше — вони також не помічали цього ситого, яскравого світу. Він був їм недоступний. У той момент я зрозумів, як виглядають паралельні реальності, між якими стерлися межі. Ця картина — дівчинка, чоловік, кошеня — залишиться зі мною назавжди. Я сподіваюся, у них усе добре.
Чим старіше я стаю, тим більше тягне мене на дослідження. То про страхи, то про тривоожність,сьогодні черга сну. Для мене це дуже цікава тема бо я частенько як ведмідь можу вирубитись посеред дня на годинку, або взагалі до ранку не можу заснути і плюю в стелю. Довелось трохи ...
Може, з понеділка? Або коли виплатиш кридити? Може коли війна закінчиться? Або коли діти виростуть, чи коли на ютуб-каналі стукне мільйон підписників. Ти живеш у режимі...
Ми стаємо суспільством “швидкої лапші”. Відкрити пакет, залити окропом — і вже ніби сито. Але смаку справжнього життя немає. Розмова з реальною людиною починає здаватися нудною. Бо в ній немає монтажу, титрів і драматичної музики.
Замислився після сарказму від молоді: ``Нострадамуси зібралися! 😂`` Чи варто передавати досвід наступному поколінню, яке вигоріло в 18? Особисті роздуми про естафету поколінь без адресата.
Розбирається феномен «цифрової деменції» — як смартфони крадуть нашу пам’ять, увагу і навіть здоровий глузд. Але не все так погано: якщо правильно користуватися технологіями, вони можуть стати не ворогом, а тренажером для мозку. Головне — перестати бути рабом екрану...
Чи можуть книжки змінити твоє життя? Однозначно так! У дитинстві я вважав читання нудним — шкільні твори типу «мутної фігні» відбивали всяке бажання брати книгу до рук. Але одного разу я зайшов до бібліотеки (ну, знаєш, пацани пожартували, що там тусуються розумні дівчата). Дівча
Створи власний профіль аби бачити більше контенту та публікувати власні роботи.