I Am. That’s All.
Вірш / ЛюбовЯ сиджу на межі власних сенсів і шрамів,
Де кордони пульсують, як нерви в тиші.
Світ колише у мені старі гами,
І кожен звук звучить глибше, ніж вчорашні вірші.
Моя свідомість — не мапа, не берег,
Це простір, де істини ходять босі.
А мрії — не голос, не тиха ідея,
А присутність, що має сенс в кожному кроці.
Я питаю себе в найглибшому спокої:
Чи можливо зростати без втрат і тривоги?
Чи не біль витесав наші справжні форми
Там, де істина більша за будь-які догми?
Усвідомленість — не тиша, а присутність,
Стан, де я чую кожен рух у собі.
Я не тікаю у вчора і не тягнусь до завтра —
Я дихаю тим, що пульсує в мені.
Я — не образ, не копія, не потреба в оцінці,
А реальність, що дихає власним змістом.
Я в собі — як земля, не позначена картами,
Що наповнена світлом невидимих істин.
І коли серед ночі згорить моє ``мусиш``,
Я згадаю: я є, без потреби в причинах.
Я відчую: присутність — це форма любові,
І мені цього досить, щоб бути живою