Ілюзія драйву

Знову бути тут….Я вже й забула як це-відчувати себе частиною чогось справді величного.
Ви знаєте,відчуття ніби потрапив до Раю. Ні,не звичайного небесного,а до справжнього,земного. Це так дивно…
Такі приємні і як ніколи близькі французькі музичні мотиви, навколо безліч чорно-білих миттєвостей життя…такі живі пейзажі,щирі дитячі погляди.
Ти перебуваєш в дивовижній атмосфері грандіозності й аристократичності. І жодного фарсу…
Поруч безліч обраних. Тих,хто також повірив у живу казку. Тут можливо все.
Геніальність відчувається всюди: її концентрація в повітрі зашкалює, здається ти відчуваєш, вдихаєш її,стаєш одним цілим з безліччю і залишаєшся єдиним і неповторним водночас.
Тільки тут можна поглянути в очі мистецтву,спитати усе,що цікавить у фото,почути справжню поезію,стати частиною літератури…
…Все це доповнює дивовижна архітектура вже такого рідного міста. Міста,де кав,ярень та бібліотек більше ніж пекарень, де жителі підмітають бруківку трояндовими букетами,де назавжди залишиться моє серце. Тут. В Чернівцях.
Здається,ніби все,що відбувається – лише ілюзія. Всі ці емоції,переживання,думки,турботи…Але ні. Не ілюзія. Все живе і справжнє. А головне навдивовижу драйвове.
Ілюзія драйву? А якщо ні? Можливо це воно і є? Щастя? Бути там,де почуваєшся своїм серед чужих,там,де перетнулись паралелі,де зустрілись такі різні,проте близькі світи.
Якщо все так –я справді у раю.
Однак це залишиться між нами…
Meridian Czernovitz 2011