Ода бездоганній музі

Я — центр всесвіту, я — сяйво і натхнення,

Я — бездоганна муза, втілення краси.

Моїх думок високих благословення

Спадає на папір, як кришталь роси.

Я — володарка слова, я — мудрість вікова,

Мій кожен твір — шедевр, що випав із небес.

Я — ідеал, я — істина жива,

А мій талант — це восьме із чудес!

Яка фігура! Який склад і стиль!

У дзеркало дивлюсь — і млію від любові.

Я підкорила творчості штиль,

Мої глаголи — золотом у слові!

А ти, мізерний хробаку, мовчи!

Не смій здіймати погляд свій невдалий.

Не бачиш генія? Тоді іди вночі,

Поки мій гнів тебе не наздогнав зухвалий.

Ти не згоден? Ти бачиш десь дірки?

Ти сумніваєшся у величі моїй?

Натравлю псів! Порвуть на шматочки,

Загризуть до кісток у люті неземній!

Тож затули свій рот, невігласе дурний,

Схились у порох перед творчим алтарем.

Бо я — це світло, я — тріумф палкий,

А ти — лиш корм під моїм каблуком!

© 2026 Владислав Гришкевич (G_Raw_Truth). Усі права захищені. Твір розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons «Із зазначенням авторства - Некомерційна - Без похідних творів» (CC BY-NC-ND 4.0).