Помираю

Заніміли руки,
Похололи губи,
Вже не чути звуки,
Лиш стукочуть зуби.
Нема нікого поряд.
Всі наче подуріли.
Мій скляний погляд
Не бачить мого тіла.
Куди бреду – не знаю,
Можливо йду до краю,
Але ж планета кругла
В Землі краю немає.
Можливо знайду вихід
З скрутної ситуації,
Але чомусь сумніви
Мають рацію.

Біль у моїх грудях
Розкрив у мені крила.
Лечу я над землею
І з"явилась сила.
Мені чомусь так добре
І болю вже немає.
В моїй голові пустій
Одна думка – помираю.
Засну я й не проснуся,
Ніхто мене не знає,
Я долі покорюся,
Вмираю, так вмираю.
Але всеодно цього
Не можу я збагнути.
Чому я помираю?!
Цього не може бути.

Мені не зрозуміло
Невже я помираю?!
Моє оніміле тіло
Землі не відчуває.
Лібше було б знати,
Що я вас покидаю,
А ніж ось тут снувати
Ні в пекло, ні до раю.
Зумовлені думками
Сумніви дурні
Сховались десь далеко
Набридли вже мені.
Самотність не проблема,
Вона не надоїла.
Вирвалась із тіла
Душа і полетіла.